Поважайте матраци, громадяни!

Ліза схвильовано бігла вулицями.
Був той час недільного дня, коли щасливці везуть по Арбату зі Смоленського ринку матраци і комоди.
Молодята і радянські середняки — головні покупці пружинних матраців.
Вони везуть їх сторч і обіймають обома руками. Та як їм не обіймати блакитну, в лиснючих мордастых квіточках, основу свого щастя.
Громадяни! Поважайте пружинний матрац в блакитних квіточках!
Це — родинне вогнище, альфа і омега меблювання, загальне і ціле домашнього затишку, любовна база, батько примуса!
Як солодко спати під демократичний дзвін його пружин!
Які солодкі сни бачить людина, засипає на його блакитний ряднині!
Якою повагою користується кожен матрацевладелец!

Людина, позбавлена матраца, — жалюгідний. Він не існує.

Він не платить податків, не має дружини, знайомі не займають йому грошей до середовища, шофери таксі посилають йому навздогін образливі слова, дівчата сміються над ним — вони не люблять ідеалістів.
Людина, позбавлена матраца, здебільшого пише вірші:
Під м'який дзвін годин Бурі приємно відпочивати в качалці.
Сніжинки кружляють на дворі, і, як мрії, галки літають.
Пише він ці вірші за високої конторкой телеграфу, затримуючи ділових матрацевладельцев, що прийшли відправляти телеграми.
Матрац ламає життя людське.
В його оббивці і пружинах таїться якась сила, приваблива і досі не досліджена.
На закличний дзвін його пружин стікаються люди і речі. Приходить финагент і дівчата. Вони хочуть дружити з матрацевладельцами. Финагент робить це у фіскальних цілях, які переслідують державну користь, а дівчата — безкорисливо, підкоряючись законам природи.
Починається цвітіння молодості.
Финагент, зібравши податок, як бджола збирає весняну хабар, з радісним гудом відлітає в свій дільничний вулик. А отхлынувших дівчат замінює дружина і примус «Ювель № 1».
Матрац ненаситний. Він потребує жертвоприношень.
По ночам он издает звон падающего меча. Ему нужна этажерка. Ему нужен стол на глупых тумбах. Лязгая пружинами, он требует занавесей, портьер и кухонной посуды. Он толкает человека и говорит ему:
— Пойди и купи рубель и качалку!
— Мне стыдно за тебя, человек! У тебя до сих пор нет ковра!
— Работай! Я скоро принесу тебе детей! Тебе нужны деньги на пеленки и колясочку!
Матрац все помнит и все делает по-своему.
Даже поэт не может избежать общей участи. Вот он везет с Сухаревского рынка матрац, с ужасом прижимаясь к его мягкому брюху.
— Я сломлю твое упорство, поэт! — говорит матрац. — Тебе уже не надо будет бегать на телеграф писать стихи. Да и вообще, стоит ли их писать? Служи! И сальдо будет всегда в твою пользу. Подумай о жене и детях.
— У меня нет жены, — кричит поэт, отшатываясь от пружинного учителя.
— Она будет. И я не поручусь, что это будет самая красивая девушка на земле. Я не знаю даже, будет ли она добра. Приготовься ко всему. У тебя родятся дети.
— Я не люблю детей!
— Ты полюбишь их!
— Вы пугаете меня, гражданин матрац!
— Молчи, дурак! Ты не знаешь всего! Ты еще возьмешь в Мосдреве кредит на мебель.
— Я уб'ю тебе, матрац!
— Щеня. Якщо ти наважишся це зробити, сусіди донесуть на тебе в домоуправління.
Так щонеділі, під радісний дзвін матраців, циркулюють по Москві щасливці.